Цей день завжди був для мене сумним…
В шкільні роки він означав, що вільне і безтурботне життя закінчилося і починаються не веселі дні навчання…
Потім, за місяць-другий, я «втягувався» і трохи заспокоювався, а навесні починав мріяти про літо))
В студенські роки було те саме.
Зараз, коли навчання скінчилося, цей день не втратив актуальності.
Тепер він пов’язаний із закінченням одного етапу в житті і початком іншого.
Вчора я прилетів в штати на півроку.
Не байдики бити або подорожувати а працювати. І не так за грошима або іншими американськими благами а щоб отримати знання та досвід.
Найтяжче те, що в Україні залишилась кохана людина. Як ми це переживемо я не знаю…
Але я оптимістично дивлюся на життя, тому вірю, що життя з часом нормалізується)
Не буває таких проблем та негараздів в житті, які неможливо розв’язати.

І ще одне, про мрії. Мріяти це завжди добре, але у мрій є одна особливість — вони здійснюються. Але не тоді, коли цього дуже бажаєш, а тоді, коли цього вже зовсім не чекаєш. Найгірше те, що вони здійснюються майже одночасно і протирічать одна одній. Тому обережніше з мріями…

З Інтернету я не зникаю, е-пошта, Jabber та Skype ті ж самі (про ICQ я думаю ви вже в курсі ;) ), різниця з Києвом -10 годин (тому не дивуйтесь моїй присутності о 4й ночі як це було рік тому).